Про школу. Марина Врода

Про школу №113

Нещодавно мені подзвонили. І попросили написати вільні спогади про мою школу №113. На одну-дві сторінки. Я спробую.

Кільканадцять років поспіль дорогою до школи я зустрічала незворушний, задумливий погляд мого однолітка, який стояв намертво прикутим у кущах бузку, юного і золотого Володі Ульянова, що дивився нам услід, зустрічав і проводжав з дверей школи.

Це був, здається, 1989 рік. Ще ми всі у променях чорнобильської катастрофи, і ось-ось розвалиться Радянський союз. Чорно-біла фотокартка: на ній увесь наш клас на східцях школи, на східцях свого майбутнього.

Я у 1-Б класі на першому поверсі, в кабінеті, що в самому кінці коридору, навпроти хлопчачої майстерні зі станками. Моєю першою вчителькою була Катерина Федорівна. Я сиджу за другою партою у середньому рядку поряд з Олегом Овсієнко, відмінником, тихим і сором’язливим хлопчиком. Тепер він успішний перекладач. І мій друг.

Наш клас маленьких дітей, мрійливих облич нагадує садок маленьких деревець, який посадили для чогось особливого і гарного.

У той час директором була Людмила Григорівна Чумак, людина впевнена, принципова й спокійна. Діти до неї тягнулися, як квіт до сонця. Перший заступник, або завуч з навчально-виховної роботи — Петро Сергійович Овсієнко, найсерйозніша людина у школі, зажди одягнений у стильний строгий костюм, але іноді нагадував нам відмінника-учня. Незважаючи на його серйозність, на свята ми могли бачити його у вишиванці й чути, як його могутній голос лунає у «Два кольори». Другий завуч — Комарова Ніна Петрівна – моя вчителька англійської мови (іноземної, як тоді казали), завжди рухалася в ногу з часом, позитивно налаштована, натура артистична та натхнена, вона опікувалася святами, концертами, і конкурсами читців поезії. Її завжди хотілося наслідувати.

Але з чого ж почати? Я вчилася у школі, коли вже почала змінювалася наша країна. Ми, 7-8 річні, тоді багато чого не розуміли. Ми й не мали розуміти, ми мали вчитися. Вчилися, дружили…

Моє життя у школі не було якимось особливим. Я не була двієчницею, але й відмінницею також не була. Пам’ятаю, як моя мама вкотре приходила до школи і дивилася на портрети учнів, що висіли на дошці пошани, на яку мені все не вдавалося потрапити. І повторювала: «Ти ж, обіцяла, Маринко, бути на цій дошці, ну де ж ти є?».

Як усі діти, я мріяла, щоб мною пишалися батьки й вчителі.

Йшов час. І повинна вам зізнатися, що й справді, ніколи не пізно почати вчитися знову. Навіть, якщо ви вже вчитель, чи тільки прийшли до школи. Задля самого себе. Довіра, задоволення, й радість від навчання чи роботи – ось головні критерії успіху будь-якого процесу для мене зараз.

Я хочу від серця подякувати моїм вчителям. І всім тим хто не здається, бореться за те світле, охоче до знань, любові й розвитку, що я вірю, є в кожному учневі, і що часом, так важливо підтримати, зберегти.

В мене була ідея знімати кіно про школу тих часів, щоб розповісти про людський скарб, про професію вчителя, і про складний переломний час країни і суспільства в якому ми тоді опинилися. І в якомусь сенсі знаходимося й зараз.

Я щиро вдячна за вчительську працю, за любов, за приклад, який неможливо оцінити, він є на все життя:

Валентині Юхимівні, Лідії Степанівні, Наталі Петрівні, Юрію Юхимовичу, Ніні Петрівні, Олександрі Тихонівні, Василю Степановичу, Асі Петрівні, Людмилі Григорівні, Галині Данилівні, Людмилі Павлівні, Вірі Костянтинівні, Петру Сергійовичу, Катерині Федорівні, та багатьом іншім, усім моїм вчителям і вихователям, вдячна за їх дар, за терпіння, повагу, й ті знання, які вклали вони, і я сподіваюсь, що чогось мені таки вдалось навчитися.

З повагою учениця середньої школи № 113,

 

Марина Врода

 

Урок з теплосканування

19.02.14 Співробітник енергетичної компанії ДТЕК технічний консультант ВБО «ІМР» Олександр Ніколаєнко провів урок по термоскануванню будівлі школи. Розпочав його Олександр  з  інформації про енерго та водні ресурси, які були використані нашою школою за попередній рік.

День захисника Вітчизни

i

День захисника Вітчизни — свято, що відзначається 23 лютого в Україні. Встановлене в СРСР 1922 р. ,як «День Червоної Армії і Флоту». З 1949 до 1993 рр. носив назву «День Радянської Армії і Військово-Морського флоту». Після розпаду СРСР ,свято продовжують відзначати у ряді країн СНД.
В Україні офіційно встановлено 23 лютого 1999 р. Указом Кучми Леоніда Даниловича, другого Президента України «Про День захисника Вітчизни», в якому зазначено: «Враховуючи численні звернення громадських організацій, ветеранів війни, та з метою сприяння патріотичному вихованню молоді постановляю установити в Україні свято — День захисника Вітчизни, яке відзначати щорічно 23 лютого»

Молодь обирає здоров’я

Вітаємо команду школи « ЦЕНТР»,

яка посіла ІІ місце у районному конкурсі

«Молодь обирає здоров’я» 

Талановиті, артистичні, енергійні

учні нашої школи

були кращими на цьому конкурсі!

Ми пишаємось Вами!

Так тримати!

 

Перемогу школі вибороли:

учасники шкільного театру «Олімп» під керівництвом Коломицької Тетяни Володимирівни, педагога-організатора

Коломицька Дарина – капітан команди, 8-Б

Гришко Ростислав – хореограф, 10-А

Артисти :

Рукавіцин Юрій, 8-Б

Кличков Олексій, 1-А

Бондарець Поліна, 1-А

Полуектов Георгій, 7-А

Головкін Даниіл, 7-А

Марченко Ростислав, 8-Б

Телякова Діана, 8-Б

Андрієць Анна, 8-Б

Онищук Владислав, 8-Б

Шокун Валентин, 8-Б

Гришко Роман, 8-Б

Євдокімов Денис, 8-А

Дзиба Павло, 8-А

Гайдай Богдан, 10-А

 

Особлива подяка Борзаковій Анастасії та її мамі Борзаковій Наталії Іванівні за виготовлення реквізиту.

Ми пишаємось, що ведучою конкурсу була учениця 9-А класу Кузьмич Катерина

 

СШ № 113 на сцені ДРДА

Сьогодні нашій школі було надано честь показати виставу шкільного театру «Олімп» на сцені Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації.
Відеозапис цього дійства можна переглянути тут:

Коза Дереза